Не треба прикидатися хорошим,
Коли у тебе підлі злі думки.
Коли заради слави, ради грошей
Простій людині не подаш руки.
Не треба по зміїному любити.
І наче кобра все чекати час,
Коли болюче можна ужалити
І виставити рану на показ.
Тебе не буде рана та боліти.
Веселості твоїй не буде меж.
Що любиш будеш ти мені твердити,
А поза очі – в душу наплюєш.
Не треба так робити. Ти не знаєш,
Як моє серце плаче і кричить!
Та болю ти мого не помічаєш,
Бо твоє серце кам’яне – мовчить...
Мою наївність просто ненавидиш!
У думці розпинаєш простоту!
Все ж гідності моєї не принизиш,
Не опорочиш мою чистоту!
