https://www.youtube.com/watch?v=NI_XO91W8hEhttps://www.youtube.com/watch?v=MlwW-whir2c
Тебе не видно - не бідкаюсь, не плачу,
І не втрачаю тями, коли забачу;
Проте, як довго тебе не споглядаю,
Мені чогось бракує, когось зустріти так бажаю!
І в тузі я, і постає питання:
Чи то є дружба? Чи кохання?
Коли з очей щезаєш, всі марні спроби
В уяві відновити твоєї обриси подоби;
Однак, усупереч бажанню, відчуваю,
Що образ твій завжди на згадку маю.
І знову постає питання:
Чи то є дружба? Чи кохання?
Поневірявся я, але й не прагнув,
Тобі повідать про мої страждання;
Без наміру йдучи, не стежачи дороги,
Не тямлю й сам, що ось твої пороги.
Й заходжу я, і постає питання:
Що ж веде сюди? Дружба чи кохання?
Життя б віддав, щоби була здорова.
У пеклі б згинув, щоб була спокійна;
Хоч не волію сміливості у серці своїм,
Але би став й здоров’ям, й миром твоїм.
І знову постає питання:
Чи то є дружба? Чи кохання?
Коли твоя рука в моїй долоні,
Ураз мов ніжний спокій обійма;
Хоч й мариться - сном легким скінчую життя,
Аж знов прокинувсь із серцебиттям,
Яке лунає гучно. І постає питання:
Чи є то дружба? Чи кохання?
Тобі цю оду поки я складав,
Вустам високий дух не віщував;
Сам, повен здивування, не помітив
Звідкіль думки ці узялись, як збіглись рими.
Й окреслив у кінці питання:
Чим надихнувся? Дружбою чи, все ж, коханням?
Оригінал тут: http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=20522
