Навіщо, люди, правду говорити?
Слова казати нащо головні?
Ніхто не знає з нею що робити.
Сьогодні правда є, а завтра ні.
Навіщо, люди, інших поважати?
Хоч в чемності затрати не значні,
але, напевно, всі повинні знати,
вони живуть сьогодні, завтра ні.
Мої думки у небо відлітають,
вночі, як зорі сяють чарівні.
Та вранці зорі всеодно зникають.
Вони сьогодні є, а завтра ні.
Любов навіщо в серці ллється,
а в голові багато маячні?
Через часи вона не пронесется.
Сьогодні є любов, а завтра ні.
А нащо, люди, з горя нам тужити
Й доводити, що в світі всі дурні.
То може краще зовсім нам не жити.
Сьогодні є життя...А завтра....
А може воно вічне?
