Розметані зойки, одяг і сни, і збита у піну постіль.
Я знаю тебе? Навряд чи. Пусте, себе я не знаю довше:
ще пішки під білий кухонний стіл ходила до себе в гості,
навшпиньки тяглась до ручки (дверей? Не певна), а увійшовши,
сідала в кутку, глухому, як час, давилася кожним вдихом,
мовчанкою з льодом, скибками лун, і морщилася невдячно….
А вчора взяла з собою тебе: від мороку і для втіхи.
Тебе я не знаю менше, тому з тобою було не лячно.
Це мені нагадало стосунки Алена Делона Патрісії Каас. Спочатку вона майже дитина ("як пішки під білий стіл ходила до себе в гості")була в нього закохана, а потім він закохався вже в співачку на схилі своїх літ і вона його взяла("А вчора взяла з собою тебе: від мороку і для втіхи.") потішити себе - заспівала з ним дуетом.
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
можна і так. ця версія є більш романтичною, довготривалою і з меншими самокопаннями і внутрішніми самобоязнями
можна і так. ця версія є більш романтичною, довготривалою і з меншими самокопаннями і внутрішніми самобоязнями 
