Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Марина Яковишена: СОН ПРО ШЕВЧЕНКА - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Оксана, 10.01.2014 - 08:25
Вибачте, але скільки можна плакати? давайте вже займемось ділом і тоді наша Держава, нарешті, стане процвітаючою
0010363229, 29.02.2012 - 19:11
СОН ПРО ШЕВЧЕНКАВи хочете то вірте, може, й ні, Але приснивсь Тарас мені. Дідусь Шевченко наш крилатий, Почав мене про все питати. Як Україна? Як живем? По стежці правдою ідем? Чи щось у світі та змінилось? Чи є в людини Божа милість? А що я маю говорить? Стою руками лиш гойдаю. А серце, серце так болить, Додолу голову склоняю. Тарасе мій, поете сизокрилий! Моя душа тобою лиш жива. Твоя онукая, Дідусе милий, А мати – Україна молода. Тебе всі знають, всі тебе шанують, Та все ж надії так і не збулись. Бо люди в світі правдою торгують, В думках народи миром не зійшлись. Твоїми віршами, поемами живемо, Тебе, Шевченку, кличемо з небес. У віршах душу до небес проллємо, Щоб наділив ти силою і нас. Тарасе, твої вірші – то перлини, Твої поеми – то жоржини, Талант у тебе – то кришталь, Ще не засвоєний, нажаль. Ми покоління нашої країни, Ми є онуки серця Дідуся, Ми любимо й шануємо калину, Доносим мрії в світ митця. Тоді благав мене Шевченко, Нам Україну сохранить. Казав «Лілею» й «Катерину» У світ приносить і любить. За нас я твердо відповіла, Що Україна – це земля. Де все відверто, все щасливо, Де квітне мова золота. Тарас мене тричі рукою Перехрестив – благословив. Просив не проливать рікою Даремні сльози за віки. Я усміхнулась, поклонилась, Видіння дивне зникло згодом. Отак розмова закінчилась З Пророком нашого народу. весна 2004 Урюпін Анатолій Іванович, 27.10.2010 - 23:25
Гарно. http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175260
|
|
|