Моє тіло обіймають обгорілі стіни.
Обтікають форму так, щоб я не змерз,
Вікна й двері закопались в павутині
Й візерунок вулиці за ними щез.
Попіл неможливо стиснути рукою -
Кришиться й злітає, як воскрес.
Мої очі ядерну ковтають зброю,
Що в дрУзки розлітається з АЕС.
Усе змете навколо хвиля вибухова:
Руйнує небо, їсть пташок і хмари випива.
А щойно нею зламана діброва -
Палають там дерева мертві та суха трава…
Почався дощ з людей за вікнами кривавий,
Суспільство носить вітер, склом їх б’є,
І лиш в будинках мокрі й злі, брудні собаки
Чекають доки буря мені ногу відірве.
Потвори мокрі свіжим м’ясом не наїлись -
Гарчать на мене, слина з пащ тече.
Їх зуби в посмішках моїм очам відкрились
І вмить одна вчепилися в плече.
Боліло сильно так, що миттю аж здригнувся -
Це був лиш сон, а я лиш на дивані спав,
Я нишком встав і швидко одягнувся
І пачку сигарет у шафі в себе взяв.
На дворі й справді лив добрячий дощ тієї ночі
Я став під стелю, підпалив та затягнувсь.
Але ж які великі, певно, в мене стали очі:
Якийсь собака мокрий вийшов з тіні й озирнувсь…
́́́
Дійсно круто!!!Просто супер!!!
І не будьте таким скромним!!!
Ви дуже гарно пишете!!!
І ще,в вас досить змістовні сни,з яких виходять дійсно чудові вірші!!!
Фелем Ящірка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тут снів лише частина, все інше - вигадка, але кожен твір з циклу, це їх, в деякій мірі, відзеркалення.
А я заметила Вы большое место в своем творчестве уделяете сноведениям. Сталкиваете реальность с параллельным миром Получается что Ваше произведение это точка пересечения
Фелем Ящірка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вы заставляете меня понимать себя! Да так, наверное, и есть
Получается что Ваше произведение это точка пересечения 
