Лишень вечорова сутінь
проникне за межі стін,
дійде до самої суті,
того, що ховає тінь
і місячнозубим круком
цей день заклює до мли,
ти візьмеш мене на руки
і винесеш з-під землі -
на вечір, на ніч, на вічність
на всесвіт твоїх долонь,
на ліжко, яке заклично
парує густим теплом.
Роздягнеш мене до болю,
до ран від ядучих снів.
Лежатиму під тобою
цнотлива, як перший сніг,
як схвилена плоть пустелі,
як тиша перед «АОМ»…
В глибокому ж небі стелі
дрижатиме слід мого
урваного крику – срібний,
тонкий до безмежжя нерв.
І все, що тобі потрібно –
не випустити мене.
Блакитноперисті птиці
обсіли цю волосінь.
І варто мене впустити -
вони розлетяться. Всі.
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кажуть, що спочатку було слово. Буддисти це слово озвучили: "Ом", воно ж "АУМ" або ж "АОМ" (залежно від специфіки вимови). Саме з цього слова, якщо вірити тим же буддистам, і почався світ.
Дякую дуже.
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... навіть і не знаю, що на це відповісти. я просто рада, щиро і тепло рада, що все це пишеться не для себе, не в стіл, а приносить задоволення іншим людям. приємним і світлим людям. дякую.
... любов - чи не найкумедніша штука на світі... 
