Ми здибались очима у метро,
І після то вже було все одно
Поринули у хвилю почуттів
Із силою дванадцяти вітрів
Солодкі почуття, медова хіть
Лавину, як відомо не спинить,
А той солоний присмак на губах,
І пристрасті шаленої розмах...
**
Вона кричала ті палкі слова,
Я їх не чув, я сам десь пропадав
Ванільний аромат, Її жага
Не знав тоді, що душу я продав...
**
Бо кожна та хвилина - то є сон,
А ти не спиш, бо рухи в унісон,
Летиш кудись, не знаючи чого,
Але в думках лише одне: "Ого!!"...
І раптом відчуваєш - "прилетів!"
Ти на вершині, і немов здурів,
А потім - розчиняючий потік,
І сон, реальний, до такого звик..
Пройде один лиш місяць на землі,
Очей з десяток буде в голові
І кожне миле, щире і палке,
Але один ти, бо життя таке
Обрав.
