Вокзали завжди пахнуть однаково…..хтось може подумати, що я маю на увазі стійкий перегар, давно не митих слабких людей (чомусь не хочеться обзивати таких бомжами. У них є дім- вокзал) чи засцяними ганчірками, що вони називають одягом! Я не маю на увазі запах ранкової похмілки молоденьких і гордих міліціонерчиків, та навіть не запах псевдокави в їх руках! Хтось може подумати, що вокзали пахнуть розлукою, сумом, сльозами, чи навпаки радістю, і щастям, і знову ж сльозами. Все воно то так! Але всі вокзали пахнуть однаково! Варто понюхати….Все в світі має свій запах! Людина в цьому ж числі! Але ми його називаємо по іншому! Вокзал має душу….
я вже давно здогадувався про існування душі вокзалу...
а пригадалось Цоя:
Застоялся мой поезд в деппо,
снова я уезжаю, пора.
на пороге ветер заждался меня,
на пороге осень моя сестра...
Ласунка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...так живо всі ці запахи і уявилися,аж згадався мій вірш:"Швидкісний спонукає придбати квитки
Йти, ні - вже бігти зі снів і Просоння
У рельність промоклих ботинок і снігу
На липкому вокзалі вгризатись у душу наїдку...
І думати, думати думки свої
Про ковдру, тепло і кавову пінку
І про гору малих, підозріло-малих бутербродів..."
Ласунка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00