Дядько Федір був не майстер
УАЗа зробити,
Та пробилась якось шина
Прийшлось замінити.
Зняв цю драну, стару шину
Та поставив нову,
Бити став себе у груди:
«О це клас! Чудово!»
Посадив вперед начальство,
Гордо мовив: «Ґазда!!!»,
Добре, що він був не гонщик –
«З’їли» б негаразди…
Вже проїхали чимало,
Пилюку трусили,
«Старий кінь» - це про УАЗа,
Вибивавсь із сили.
Щось в машині загарчало,
У судомах билось,
Раптом колесо нове
В траву покотилось.
Добре, що швидкість ніяка,
Тільки з старту знялись,
А то разом із УАЗом
В кюветі б валялись.
Дядько Федір був не майстер,
А «гарна людина»,
Поставили його потім
Глядіти скотину.
Це йому було, звичайно,
Як «пробіг по трасі»,
Заявив він: «Це не діло –
Я піду у маси!»
Дядько Федір крім «безрукий!»
Не мав більше вади,
С часом став він депутатом
Від сільської Ради.
Взагалі людина чуйна -
З виду геть порядна,
Нишком зводив собі дачу
Гарну та огрядну.
Дядько Федір часто - густо
Ходив поміж «люди»,
Щоб «не втратити лице»,
В авангарді бути.
Так пройшло з десяток літ -
Розкусили блазня,
З депутатів дралу дав,
Сторожує в лазні.
Лазня поки що стоїть –
Покрівля не знята,
Ось така ця правда є -
Гола, з життя взята!
