ні, не сьогодні, не тут і не зараз
ні, і не завтра, ніколи. ніде.
ніколи не скажу що ти була зайва
в моєму житті, не була. не будеш.
тоді ще, давно, я вже й не пам`ятаю
здається весна була...тепла весна...
така як і зараз...
і я чудово знаю
шо ті часи залишились у снах,
але як би був хоча б один шанс
повернути усе як було, як тоді...
я б повернув. повернув назад час.
повертаю щоночі його уві сні
знову і знов проживаю ті миті
і просинаюсь на ранок не свій...
десь там далеко, над прірвою в житі,
та з відчуттям - я був твій.
хоча ні, не весна, то була тепла осінь,
такі довгі тіні, велике сонце,
і ми такі діти,
такі вже дорослі
стояли чи йшли кудись поряд, мов босі
боялись ступити один зайвий крок
щоб не втрачати, не втратити погляд...
втратили погляд, вийшли з казок,
і от тепер робим вигляд серйозних
зіпсованих гордих невірних людей,
таких, які роблять все якнайкраще.
насправді не так, все насправді інакше -
ми двоє маленьких, дурненьких дітей.
15.04.2011 Львов
