Річка, луг, гарні степа,
Лісів тут мало, чи нема.
Пагорби, водоймища, урвища,
Одна травинка трохи вища.
Тут все заснуло, чи не спить,
Якийсь жук, ось там тріщить.
Десь птиця хлопає крилом,
Байбак комусь там б’є чолом.
Ось у кущах шурчить косуля,
Вдалечині кричить зозуля.
То там, де степ зустрівся з лісом,
Трава стоїть там поруч з тесом.
І степ широкий вже не спить,
Змінилось все в єдину мить.
Природа гарна, часом дивна,
Але завжди до нас гостинна.
Зайдеш у степ, торкнешся квітів,
Таких красивих немає в світі.
В жодній із міських крамниць,
Таких немає в наших модниць.
Бо квіти ці незвичні, дикі,
Не м’які – тверді, але привітні.
Вони для степу, для свободи,
Не рвіть їх з будь – якої нагоди.
