Вірш читає Ігор Стожар.
Плейкаст можна подивитися тут:
http://www.playcast.ru/view/1597964/ba476fc2b48e2d6115c929a5f1cc3b7783564e9epl
Хтось тихенько постукав в вікно.
Моє серденько затріпотіло...
Я принишкла й повірить не сміла.
Я тебе так чекала давно!
Раптом стукіт той майже затих.
Чую ніжно і звабно шепочеш:
"Зацілую тебе, мила, хочеш?
Пригорну у обіймах палких!
Бо немає такої, як ти,
Ти для мене найкраща у світі!"
Відчиняю вікно... Запах квітів:
"Чом не зміг ти раніше прийти?
Де ти був, де блукав по стежках?"
Я дивлюсь, і нікого не бачу.
Чи то дощ, чи то може я плачу...
Лиш холодна вода по щоках...
Постучал кто-то тихо в окно.
Мое сердце вдруг затрепетало.
Я притихла и еле дышала,
Я тебя ожидала давно.
Неожиданно стук тот притих.
Говорит кто-то, слух мой лаская:
"Зацелую... Ты хочешь, родная,
Очутиться в объятьях моих?"
Не встречал я такую, как ты!
Нет подобной тебе во всем свете!
Открываю окно... Вольный ветер...
Никого средь ночной темноты.
Гром гремит, небо все в облаках.
Отвернулась, глаза свои прячу.
То ли дождь, то ли, может, я плачу...
Мокрый след на горячих щеках.
ІІ варіант:
Чи здалося, чи стук у вікно...
Чом же серце так затріпотіло?
Я принишкла й повірить не сміла,
Я тебе так чекала давно.
Як файно!!! 
Так гарно, Наталочко! 
