Гульвіса-дощ. Із хмари. Без адреси.
На нитках краплі звісились живі.
У ці часи гламурного прогресу –
позаздрив я нескошеній траві.
Липневий дощ вже не знімає стресу,
сентиментальність кине якорі,
а за вікном гойдаються берези
і миють ступні в замшевій корі.
Життя зашите, наче вікна в пластик,
а час підступно викрадає…щось.
Позаздрю я ще й горобцям криластим,
бо ж лебедів у місті не знайшлось.
Мов повростАли парасолі в плечі,
калюжі гонять бульбашок юрбу.
Дощ до вподоби лиш мені й малечі:
малечі – в радість, а мені – в журбу.
Я від дощу роблюся нетверезий.
хлюпкий асфальт, мов змокла сивина
Все миють й миють ступні дві берези.
Сентиментальність…в спогади лягла.
Потрібно бути тим, ким ви є - і сентиментальним, і ліричним, і сильним, і грайливим. Для кожного "вас" є свій час.
Хороші знахідки:
"На нитках краплі звісились живі"
"і миють ступні в замшевій корі"
"калюжі дують бульбашок юрбу"
Ну хто ще, крім вас, міг це побачити?
Перечепилася за неточність рими "пластик - крилатим" Тут можлива заміна, подумайте.
Бажаю успіху.
Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..ЧАС ЧОМУСЬ ПРО ЦЕ НЕ ПИТАЄ...ДЯКУЮ ВАМ ЗА ТЕПЛІ СЛОВА І ПОРАДИ
Тут можлива заміна, подумайте. 
Молодчинка!!! 
