Пронизливе сюрчання цвіркунів
і божевільнізапахи фіалки
вже мешкали в гостиннім курені
на хуторі смаглявої весталки.
Отож, впросивши пані молоду,
приліг на сіно, втомлено і радо.
А ніч трусила яблуні в саду,
вітала фейєрверком зорепаду.
Я плив у ніч, летів шалено в ніч
Чумацьким Шляхом, неостиглим полем
у вутлому химерному човні
сльозою щастя і солодким болем.
Внизу дощем розсіялись літа,
дрібні тривоги,
радощі,
печалі -
мене ж манила зірка золота,
і я до неї чалив,
чалив,
чалив.
Та раптом все змінилося нараз,
погасло небо,
впали роси в трави.
Пегас - мій човен - мовби на Парнас
в курінь спустився
і - пропав з вітрами.
Мене ж будили хори цвіркунів
і божевільні пахощі фіалки.
Що мешкали в гостиннім курені
на хуторі смаглявої весталки.
