Вона може працювати в супермаркеті 24 години поспіль.
Бачити сотні долонь, які простягають їй гроші і яким вона віддає решту.
Вона вже декілька років не змінює власну постіль і, здається,
що у її квартирі давно вже ніхто не мешкав.
Там завжди холодно і в повітрі пропалена цигарками сирість.
Там замість меблів - картонні коробки,
а на стінах щось віддалено схоже на шпалери або на їх рештки.
У неї часто болять мигдалини, раковина на кухні забита брудним посудом.
В холодильнику консервовані оливки і книжки Франсуази Саган.
Вона не носить панчохи з мереживом і майже не вірить у Господа,
Періодично забуває вимкнути на кухні кран з водою, тому сусіди завжди
бажають їй або покалічитись або просто вмерти.
Її душа давно фригідна, сохне в судомах, ніби невинна жертва.
Вона як інший бік місяця - моторошний і нікому невідомий...
Не відчуває втоми, наче запрограмований механізм,
виконує завдання, приймає рішення, хворіє мігренями,
ненавидить лілії, бо вони коли в'януть, починають пахнути
плоттю.
Проводить по тобі паралельно лінії, робить у власній шкірі маленький отвір,
щоб стікати абсентом до твого рота.
Вона не бачить жодного сенсу у тому, щоб їсти.
Ніколи не плаче під титри старих мелодрам в кінотеатрах,
тримаючи попкорн між обдертих колін.
Її думки - антагоністи, їх важко з пам'яті стерти. Вони лишають по
собі важкі сліди. Ти ідеш по них...
Вона стає однією з тих,що приречені бути щасливими тепер і назавжди.
Поки в серці рватиме струни Сплін.
У неї часто болять
мигдалини, раковина на
кухні забита брудним
посудом.
В холодильнику
консервовані оливки і
книжки Франсуази Саган.
Вона не носить панчохи з
мереживом і майже не
вірить у Господа,
Леона Вишневська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Які ж різнобарвні жіночі образи у Вас,Леоно. Глибоко,зі смаком,як завжди. Така приреченість вчувається у цьому образі,втома буденним одноманітним життям і прагнення справжньої свободи!..
Леона Вишневська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталочко,іноді Ваші слова як джерельна вода в пустелі)спасибі велике-велике!
)
Глибоко,зі смаком,як завжди. 
Така приреченість вчувається у цьому образі,втома буденним одноманітним життям і прагнення справжньої свободи!.. 
