Маленькі рученята притулились до вікна,
а носик вперся об холодне скло.
Там, за вікном, дощ ллє, наче з відра.
І ти сумуєш, моя донечко...
Ти не сумуй -
на дворі ніжне літо.
І дощик ненадовго,
він пройде.
Он крапельки сміються, наче діти,
бо знають,
дощик має свій секрет...
- Який секрет? -
здивовані очиська
вже відвернулись від холодного вікна.
Ти ж в мене дівчинка,
а, начебто, хлопчисько -
непосидюща, вперта і смішна.
А просто дощик -
наче добра няня
для милих діток сонечка з небес.
Він перейде...
і от - в усіх калюжках
сміються сонечка -
це чудо із чудес!
Ти вже не плачеш -
очі загорілись незвіданим бажанням знати все.
Дивлюсь на тебе -
погляди зустрілись,
і я побачила в тобі себе...
