«Прощавай»: ти йому сказала
І сльоза на землю упала.
Ти обернулась і пішла,
На самоті його залишила.
Ти не покличеш подружку,
Просто прийдеш додому,
Виллєш сльози в подушку
І не розкажеш нікому,
Як сильно ти його кохаєш,
А як пробачити не знаєш.
Так тоді чому,
Прощавай, ти сказала йому?
А він, як тіло без душі, гуляє,
Думає про неї весь час,
А як підійти не знає,
Бо ж у справах кохання не ас.
Один одного кохають.
А як далі бути не знають.
На душі образа і страждання.
А у серці горить кохання.
Час летить, минає,
Серце кохає,
Закохані страждають,
А як виправити помилки не знають.
Те, що маєм, не цінуєм,
А втрачаєм, то шкодуєм,
Бо тоді ми розумієм,
Що про таке кохання мрієм.
