ну от, сиджу і плачу, ти цього хотів?
хотів, щоб я сказала: "Не пробачу!"
ні, я не розумію цих фальшивих слів.
у коридорі лампочка перегоріла,
а за віктом моїм ворони крячуть...
Ти запитаєш: "Нащо ця буденність?
а про лампочку навіщо мені знати?.."
з цими словами і розсіялась моя непевність.
шкода, що я завжди була права
і між рядків ніколи ти не вмів читати...
наша любов, як лампочка перегоріла.
Тобі достатньо руку простягнути,
щоб знов заставити її сіяти,
та ти кричав:" до чого лампочка?Ти божевільна!.."
цікаво, божевільним носять апельсини у палати?
в моїм житті залишишся лиш сном...
а злі ворони далі крячуть за вікном,
хижачки знають, що розбилось моє серце.
чекають поки викину його в вікно,
щоб на мільйон шматків змогли його роздерти.
такі як я, поети - дивні й божевільні люди,
коли уперше ми зустрілись на пероні,
призналась в цьому, мусив ти запам"ятати.
ти відповів: "Тебе не кину, моя божевільная ніколи..."
цікаво, божевільним носять апельсини у палати?
