Я сиділа неподалік і спостерігала за кожним його подихом… пальці огрубіли від пера та він продовжував творити… кімнату якось дивно обгортало світло свічки, яка стояла неподалік… навіть волосся до якого торкались мої руки набуло не свого відтінку… всюди валялись рукописи – його думки. Ненароком порушила тишу, яка для нього створювала затишок, певною мірою надавало душі спокою, я звалила його на білу мармурову підлогу і ми лежали на ній… тоді усмішка з його губ була просто нагородою чи маленькою перемогою над його сутністю… він встав... підійшовши до каміна почав спалювати все, що ним було створено…
- безглузда робота-рукописи не горять... всміхаючись говорила я
- я не погоджуюсь, докажу тобі, що все те що я щойно кинув у вогонь згоріло до тла не лишивши нічого, ні слова ні натяку того, що було мною написано…
В мить свічка погасла…
Я прокинулась від того, що лежала одна на білі, холодній, мармуровій підлозі… оглянувши кімнату зрозуміла сон… просто сон… та в каміні побачила, як твої думки безжально перечитує вогонь стираючи все що написане руками, які щойно цілувала я.
не горять рукописи-бо жодна світла думка не має права на зникнення...Її підхопить хтось інший,втілить знов-через призму своєї особистості...Цікава тема!
Lesyunya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
