До тих пір, поки не закінчиться повітря,
я буду з тобою…
Здавалось б банальним знайти поруч свого дому листа, який адресований тобі, якби не кілька обставин, це був далекий куточок глухого українського села, і дівчинці було лише 7 років, і вона ледве вміла читати…
Пропоную вам переглянути короткий зміст, цього листа…
«Ти скоро станеш дорослою, і на тебе очікує таке життя про яке ти мрієш кожного дня. Звичайно ти не станеш принцесою, чи королевою, але ти будеш щасливою. Зараз в тебе час, час снів і казок, коли звірі вміють говорити, а казкова фея нашіптує тобі лагідну колискову на вушко, ввечері коли ти лягаєш на своє маленьке ліжечко, і накриваєшся покривалом на якому зображені маленькі синьо – фіолетові динозаврики, які намагаються з’їсти одне одного, але ти їх не лякаєшся, а навпаки довіряєш їм, і знаєш що вони тебе захисять, тебе і твої сни. Хоча коли ти станеш дорослою, все переосмислиш…»
Дівчинка, яку звали Блакитна Мальва, і зовсім не через те що вона була так схожа на квітку, а через те, що у неї одне око було виразно блакитним, як хмаринки рано – зранку, а друге темно синім, як води океану, який приховує безліч історій і скарбів…
Вона любила птахів, музику вітру і його обійми, також не дуже вправно виконувала танцювальні па в себе на подвір’ї… Вона жила поруч з великим сосновим лісом, де стежинки були вщерть посипані гілочками і голочками з дерев, і радісно хрумтіли під її маленькими ніжками. Повітря було таке чисте, і насичене приємним запахом, що вона аж підіймалась на пальчики, щоб посильніше вдихнути його, затримати в собі і невідпускати… І їй здавалося, що цей лист пахнув літом, так як не дивно вона відчувала запах свіжоскошеної трави, листя, блиск сонячних зайчиків по воді, приємний шум гілок дерев які опиралися і чинили природній супротив вітру, і це все переповнювало її маленьке серце і душу невимовною радістю…
ID:
318197
Рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 01.03.2012 19:18:27
© дата внесення змiн: 01.03.2012 19:28:09
автор: EroS
Вкажіть причину вашої скарги
|
