«Так істина же», – мандрівник сказав, –
«Це скеля з неприступним замком.
Я часто там бував,
І навіть на його найвищій башті,
Там, звідки світ здається тьмою.»
«Мені ж істина», – тут другий мандрівник сказав, –
«Це подих вітру,
Це тінь, це привид.
За нею довго я ганявся,
Та навіть не торкнувся
Й краєчку одягу її.»
І другому повірив я,
Бо істина була й мені
Лиш подих вітру,
Лиш тінь, лиш привид.
Я також навіть не торкнувся
Й краєчку одягу її.
----------------------------------------------------------
"Truth," said a traveller,
"Is a rock, a mighty fortress;
Often have I been to it,
Even to its highest tower,
From whence the world looks black."
"Trurh," said a traveller,
"Is a breath, a wind,
A shadow, a phantom;
Long have I pursued it,
But never have I touched
The hem of its garment."
And I believed the second traveller;
For truth was to me
A breath, a wind,
A shadow, a phantom,
And never had I touched
The hem of its garment.
Погоджуюсь і я з "другим мандрівником", бо часто істина здається невловимим сном. 
