Між тим,Геракл ріс слава Богу.
На втіху ріс усім богам
Хоч перспектив не мав на тогу,
На страх ріс грізним ворогам.
Могутнім виріс,добрим хлопцем.
Нікому кривд не попускав.
Афіна була його сонцем,
А от дівчини ще не мав.
А раз не мав,то й не кортіло.
Тому й отого й не шукав.
А що нектар дівоче тіло,
Геракл звичайно і не знав.
Якось Геракл,ловивши звірів,
У лісі довго заблукав.
Сусідній цар полонив Фіви
Й даниною усіх обклав.
Коли ж Геракл про це дізнався,
Зібрав з Ефіклом відчайдух.
З царем - напасником він зтявся,
Що й випустив із нього дух.
Відсвяткувати перемогу,
Що і не снилася у сні,
Спустилися з Олімпу боги
І подарунки принесли.
Бог Аполон дав лук та стріли,
Подарував меча Гермес.
А лати,що на сонці мерехтіли,
Одів на нього бог Гефест.
А цар Креот дочку Мегару,
За перемогу в жони дав.
Від несподіваного дару
Геракл ледь в обморок не впав.
А уночі мегара мужу
Віддать хотіла тіло й душу.
Кохання й пестощів бажала,
Тож біля нього упадала.
Отут то й вийшла заковика.
Геракл не знав з чого почать.
Що хоче жінка в чоловіка,
Не міг того ніяк понять.
Мегара все ж наполягала,
Гарячі перса підставляла.
Вмовляла їх поцілувати,
Або руками хоч пом`яти.
Геракл Мегари й не торкався,
Погладить навіть не посмів.
Щось поламати їй боявся
Злякався вперше,аж упрів.
Коли ж уздріла це Афіна,
То зчервоніла на буряк :
« Це я зевесового сина
Паскудно виховала так.
Таке теля у двадцять років,
Що й і сказати комусь встид.
Не дала я йому уроків,
То й і телячий має вид. »
Побігла нишком до Венери,
Щоб в неї помочі просить,
Щоб помогла якісь манери,
Гераклу,значся,прищіпить.
- Послухай-но,сестричко мила,
Геракла я любові не навчила
Тепер дивитись просто срам.
Не побажаєш й ворогам.
- Може би якось пособила,
Навчила би його чомусь.
Я вже якось би відплатила
У тому я тобі клянусь.
- Та що ж ти,сестро,не турбуйся.
Геракл хлопчина просто смак.
Ним я з охотою займуся,
Навчу без плати,просто так.
Коли ж заснули молодята,
Венера вскочила до хати.
У сон Геракла раптом впала.
На вухо тихо зашептала :
-Ах ти ж телятко-немовлятко,
Чого ти слину розпустив?
З жоною ти повівся гадко,
І сам утіху упустив.
- Тепер вивчай мою науку
Ану-но положи-но руку
На те,що кругле,бач іззаду,
Та з губ моїх злижи помаду.
- Та швидше геть зніми білизну,
Поки на тобі я лежу.
І поки я від тебе зслизну,
Роби усе,що я скажу.
Отак вона йому шептала,
Та що робити наставляла
Так біля нього упадала,
Аж поки вскочила у гріх.
Тоді швиденько позбиралась,
Та й подалася на Олімп.
А що Гераклові віддалась
Так що ж,урок якраз у тім.
Геракл на ранок як збудився,
Ураз згадав нічний урок.
Мегари сонної вчепився.
Та так,що та дістала шок.
А потім вже опам`ятавшись,
Подяку слала всім богам.
Геракла ласки упізнавши,
Не сумувала по ночам.
Однак боги інакшу долю
Йому намітили й тому,
Гермес богів останню волю
З Олімпу враз приніс йому.
Щоб волю сповнити богів,
Геракл подався до Аргоса,
Де Еврісфей царем сидів
Й не потикав нікуди носа.
Там став Геракл йому слугою
Богам перечити не смів,
А Еврісфей його сутьбою
Розпоряджався як хотів.
ID:
336127
Рубрика: Поезія, Поема
дата надходження: 09.05.2012 11:49:21
© дата внесення змiн: 09.05.2012 11:49:21
автор: Павлусик-Кузмяк Олег Мико
Вкажіть причину вашої скарги
|
