розкидано браслети і папери,
шматки печалі і любовних втіх.
застелені думки під одіяло
І його запах, що вже майже стих.
Вода розлита в келихи, ще досі,
кидає бульки в лівий й правий бік.
І руки голі, на а ноги босі
ще відчувають губ приємний пік.
тривожні пальці не рахують простір,
очиці блимають немов незрячий пес.
розкидано усе як вчора зночі
лиш компонент найважливіший щез..