Страшно жити, страшно вмерти –
Всім тепер лякають:
Землетруси, війни, смерчі,
Прибульці літають.
Страх, що злодії й бандити
Можуть обібрати,
Нема ради їх спинити,
Гідно покарати.
Страх, що десь вас не почують,
Не дадуть підмоги,
Що чиновники забудуть
Звідки ростуть ноги.
Страх, що правди не доб’єшся,
Брехнею задурять,
Десь холодним обпечешся,
Рота тобі стулять.
Страх інфекцію піймати,
Чимось заразитись,
Будуть довго лікувати,
Дужість буде снитись.
Страх, що в когось пороблЕно,
Мучать дуже вроки,
Відробляв, та все даремно,
Що толку з ворожки?
Страх, що землю відбирають
Пихаті магнати,
Що на клаптику ховають,
Те не хочуть знати.
Страх, що мову ми забудем,
Що вживаєм мати,
Що сміятимуться всюди,
Що ми язикаті.
Страх, що тисячу не візьмем,
Що Юля давала,
Нари стали їй тим місцем,
Де б відпочивала.
Страх від браку інформації,
Що вам щось не скажуть,
Десь піймають папараці,
Не так вас покажуть.
Страх, що вибори на носі,
Не ті візьмуть владу,
Обдеруть, ми будем босі,
Знов готують зраду.
Страх, що завтра буде пізно,
Не буде в нас шансу,
Щоб кували ми залізо
Жарке в темпі вальсу.
11.07.2012р.
ID:
349529
Рубрика: Поезія,
дата надходження: 11.07.2012 10:17:51
© дата внесення змiн: 11.07.2012 11:26:09
автор: С.Плекан
Вкажіть причину вашої скарги
|
