Вставати зранку о п’ятій,
Механічно випити кави
І почути як хтось вже вп’яте
Питає: «Ну як твої справи?»
Блукати задимленим містом,
Відповідати «нормально»
І знову за ноут сісти,
«втекти у світ» (віртуально)...
Стати простим перехожим,
Отією «з довгим волоссям»,
Чи тою «на когось схожу»,
А може, то просто здалося?
Повірити в утопії снів,
Брехати, що умієш жити,
Робити ксерокопії днів,
А чи все ж таки щось змінити?
Одноманітність і справді набридає...Іноді варто внести нові і свіжі барви,щоб урізноманітнити своє життя.Давно не читала Вашої лірики,приємно,що Ви знову на сайті!
Квітка Надії відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та цей вірш старий як дід
просто щось не пишеться останнім часом, буденність заважає поетично сприймати світ. Приємно, що ви читаєте А з сайту я не тікала, зачитуюсь поезією інших авторів і вашої в тому числі
Знайомо дуже, буденність поваторюється, але часом у цій буденності знаходиться і неймовірність. Гарний вірш, ритмічний, читається легко, заставляє переглянути свої сторінки життя