Куля щосили летіла –
Вона є предвісником смерті,
Та вбивати чомусь не хотіла,
А влучила прямо у серце.
І кров стікає на стелю
Гарячим потоком свинцю,
Впираючись у важку скелі
І молиться палко творцю.
Куля просто хотіла пожити,
Втекти із сталевих оков –
Із дула безтямно летіти
І не повернутися знов.
Вбивати вона не хотіла,
Але доля у неї така –
Дістане з холодного тіла
Хірурга твереза рука.
І виставлять потім на показ,
На розгляд присяжних в суді,
Бо це – речовий тільки доказ,
А куля заплаче в душі.
І скорчиться куля від болю,
Від рани, яку завдала.
Важкою свинцевою грою
На смерть людину звела.
Залишиться тільки труна,
Не чути у церкві відлуння,
Порвалась остання струна.
Не в те серце потрапила куля…
19 березня 2007 року
Яна Самчук
