"Чого не лікують ліки, то лікує залізо, що не лікує залізо,
те лікує вогонь, а чого вогонь не виліковує,
то повинно вважати невиліковним."
Гіппократ
Дощ холодним лезом
Блисне із небес
І сталева фреза
Розітне абсцес.
Зло з душі - у небо,
З неба рине гноєм.
Нам ковчег не треба -
Випливем без Ноя.
Марна ця негода -
Людство вже не тоне.
Відійшли всі вОди -
А народ все стогне.
Зло навколо сіють,
СІм'я - легіони.
Нам тепер месія
Шлюха з Вавилону.
Мантія багрова,
Кров святих у чаші,
І Содом з Гоморою
нашу владу лащать.
Злодії на троні,
А князі у блуді,
І народ в поклоні
Хаму та приблуді.
Всі шукають перли,
Риються у гної.
Вавилонське стерво -
Мовна паранойя...
Меч палає лезом,
Сяє в небесах,
Вавилонський безум -
Лиш в огні щеза...
Сильно! Зі злом не можна обтічними висловами...Омиймось Світлом, бо дерево, що не дало плода буде кинуте в вогонь:"Вавілонський безум - Лиш в огні щеза..."