Не карбують нас в списках загиблих,
Хоч вмираємо ми раз у раз:
На роботі -у поглядах/стінах,
Вдома вбиває туги маразм.
За спиною ми ловимо шепіт -
Все докладно про наше життя:
Жінки тягнуть лебідками шиї
Та чекають від нас каяття.
Чоловіки полюють нас безупинно,
Часто вголос дружину клянуть:
Життя, бачте, з нею набридле,
Бо в очах її стигне тупа каламуть.
Ласкаємо зрадливих коханців,
Паморочаться очі у них -
Адже мусимо знати всі танці
У статевої грі. Це не гріх.
У нас захват від їхній статури
(м'язи мляві, ногі криві),
Вихваляємо розуму хвилі
(а насправді думки тупі),
Ми ковтаємо їх каламбури
Й готуємо страви смачні...
А коли наше сонце сідає,
То на обрій останній життя
Рідко хто з нас вибирає
Батька без батька дитя.
Не карбують нас в списках загиблих...
9.09.1977
К.
Слів немає) Зачепило 
