Буває час, бувають дні,
Коли в житті усе перевернеться:
Підйом на сходинки нові,
Душа в подіях дуже потрясеться.
Малим дитям колись пішов,
А перед ти найперше слово: «Мама!»
У дитсадку страх поборов,
Перша покинутість – дитяча драма.
Шкільне життя, в якім підріс,
Де помудрішав, вперше стрів кохання.
Зі школи мрії я поніс
В широкий світ, коли скінчив навчання.
У вузі зроблений стрибок
До самостійності та шанування.
Студентського життя виток,
На «ви» викладачів нове звертання.
Армійська служба, де змужнів,
Пройшов там молодече гартування.
З сердечним трепетом зустрів
Жадане та омріяне кохання.
Робота перша, колектив,
На ній учитель – перший твій начальник.
Догана перша, завинив
Бездумним вчинком, а не спеціальним.
Дітей поява, їх мізерний вік,
Переживання та відповідальність.
Ночей недоспаних потік,
Зростання діток, мов моя дзеркальність.
Досвідчений та зрілий вік,
Уявний пройдено в житті екватор.
До різного потрохи звик,
У справах багатьох я не аматор.
11.10.2012р.
Досвідчений та зрілий вік,
Уявний пройдено в житті екватор.
До різного потрохи звик,
У справах багатьох я не аматор.
Пересікши екватор,людина стає професійно - життєво мудрою...
С.Плекан відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, п.Віталію!
Так є в житті. Зараз по-іншому, розсудливіше дивишся на життя, дається взнаки життєвий досвід.
