В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
ЗНАЧИТЬ Я ВІРНО ЗДОГАДАЛАСЯ!!!
ЩЕ РАЗ ЩИРО ВІТАЮ!
ХАЙ БУДЕ ВСТЕЛЕНЕ ТРОЯНДАМИ ВСЕ ВАШЕ ЖИТТЯ!
ХАЙ НАЧЕ КВІТОЧКИ ЗРОСТАЮТЬ ВАШІ ДІТОЧКИ!
ПІДТРИМУЙТЕ ОДНЕ ОДНОГО!
БАЖАЮ НЕ ТІЛЬКИ ВЗАЄМНИХ ПАЛКИХ ПОЧУТТІВ, А Й ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ, ПОВАГИ, ТОЛЕРАНТНОСТІ, ТЕРПІННЯ, А ТАКОЖ ЗВИЧАЙНО ЩАСТЯ І БЛАГОПОЛУЧЧЯ!
З ЛЮБОВ‘Ю, ЩИРО ТВОЯ, КОНСУЕЛО
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме так...Ваша інтуїція Вас не підвела. Щиро Вам дякую,люба Олю,за такі світлі,теплі і гарні побажання! І за Вашу дружню підтримку!
Світлий, хороший вірш!
Шкода, що таких подячних віршів так мало...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пані Наталю,радію,що вірш Вам сподобався! І справді,так багато пишемо про самотність,про розпач і якісь особисті життєві невдачі,і так рідко даруємо теплі вдячні слова близьким людям...Дякую щиро за Ваш візит!