Я вірю в тебе, Ти – це Я,
Ми дві планети, що звели магніти.
Коли я з іншим, залишаюся твоя,
В думках, і в серці трепетно любити.
Ти не радій, що вірна почуттям,
Від них хворію і втрачаю сили,
Заради нас пожертвую життям,
Аби кохання вберегти зуміли.
За груднем січень, лютий і весна,
Її чекаю мов Пришестя…
Вже третій місяць ніч без сна,
Шістдесят шостий день нашестя.
Лежу утупивши свій погляд у вікно,
Там місяць, зорі і метіль лукава,
Дорога – біле волокно,
А в кухні пахне свіжа кава.
Тебе чекати, одна з найбільших кар,
Любити потайки від всього світу – мука,
Кохання наше – Божий дар,
Але, де двоє, там завжди розлука.
І хай чого б не говорили язики,
Тебе любитиму, як ніхто у світі,
Нас не розлучать відстань і роки,
Бо почуття ці нами пережиті.
Тебе любитиму, як ніхто у світі,
...щемно до сліз Любити потайки від всього світу – мука ...
