Плейкаст на даний вірш тут:
http://www.playcast.ru/view/2175021/a8c4d6367b7a7f2ab585615890f7bc10aa64c10epl
Автор: LuChi
Вона звичайна жінка. День у день
Охайна і приємна. Не лукава.
Для пр́иятелів - жодних одкровень,
Хіба що разом вип'є чашку кави.
Коли проміння сонця золотить
У вазі квітів маківки червоні,
Пригадує життя солодку мить,
І заздрить голубам на підвіконні.
Коли іде любовний серіал,
Бажає мати ніжності краплину.
Подивиться у глибину дзеркал,
І розстеляє ліжка половину.
Вона звичайна жінка. І тому -
Сучасний одяг, модні черевички.
У диво вірить. Диво і весну,
Що радісно накликують* синички.
*Накликують(діал.) - дуже голосно раз у раз
видавати звук, що передає певне почуття.
1-3.02.2013р.
Наталю!В цьому
вірші хтось побачив,мабуть себе,а я свою доньку.Дякую!
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, мила Данута. Багато хто у ЛГ побачив себе.
І знаєте, це не трагедія жінки, побачити себе у цьому вірші. Це трагедія нашого суспільства, яке байдуже до таких скромних, добрих, працьовитих, чесних, порядних жінок.
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо, Сережа!
А у 171 ну никак не смогла сдержаться. Тот экспромт так и выскочил из меня.
Хорошо, что он все правильно воспринял. Вместе посмеялись.
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Сергію, за побажання. Та комусь конкретному передати його не зможу. Це збірний образ. Якось думала над долею одиноких жінок... Після того вірш "вималювався"...
Я старалася...
, хоч й ніби написано про хороше, про надію .... сподобалось 
