Коли над Сінаєм підніметься місяць,
Він світлом зігріє тремтячі тіла,
У плюскоті мантри, в химерному лісі,
У дотику попелу твого крила.
Про карії очі і чорнії брови
Ти будеш співати поверх берегів.
Я, мабуть, побачу слід вашої змови,
Твоєї і вітру, мелодії й слів.
Ти скажеш: «Сьогодні вранці
Ангел став чортом, спалив крило,
У бісівському нестримнім танці
Розвіяв спогад, зростив зело.»
Я, мабуть, заплачу,
Не з щему, а просто так.
Розтрачу, забуду, пробачу.
Я знаю, ти більше не птах.
Нас вітер зігріє під місяцем звитий.
І пісню Сіная в волосся вплете.
Без крил також можна жити,
Якщо ти любиш мій голос,
А я люблю тебе.
Розмотати клубок. Покотити по світу,
За ногами, за спогадами, без пуття.
Пам’ятати про зиму, віддаватися літу,
Пустелями вулиць вбивати життя.
І твоє каяття, увечері, в верболозах,
І звучність повітря у твоїх руках,
Сніжність і вірність спокутують втому
І сухість волосся ховають в вітрах.
В міді дзвінкій між кварталів невірних,
В ламкості лихоліть,
Там друзі – не друзі, люди -- як звірі.
Готуй дирижабль, збирайся в політ.
Нас вітер зігріє під місяцем звитий.
І пісню Сіная в волосся вплете.
Без крил також можна жити,
Якщо ти любиш мій голос,
А я люблю тебе.
Залишити міста, урбаністику вулиць,
Свинець у легенях і олово в шлунку.
Ми плащ натягнули, у чоботи взулись,
Решку замовивши, кинули дзвунку.
В дорозі до неба ми попіл зустріли,
Із пухом і кров’ю, розніжені снігом
Ми вірили Богу.
Перо було білим.
А потім з’явилася жінка,
Кров з молоком,
Точніше, кров з плоттю.
Вона усміхалась, сміялася дзвінко.
Кров з молоком, пух з тілом, кров з плоттю.
О Боже, о Господи, жінко!
І ангел проклятий, без крил,
З небесами, забув про життя і про мене.
І карії очі, і чорнії брови,
Небо блакитне і поле зелене.
А потім з’явилася манна,
Та сама, манна небесна.
Сорокаденний потоп.
І проклятий Ной без ковчега.
Задушливих міст позбавила вЕсна.
Лишивши лиш лункість Сінаю і пісню,
Що потім з життям кудись щезла.
Нас вітер зігріє під місяцем звитий
І пісню Сіная в волосся вплете.
Без крил нам, мабуть, не прожити,
Якщо ти любиш мій голос,
А я кохаю тебе.
ID:
399013
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 07.02.2013 15:04:51
© дата внесення змiн: 07.02.2013 21:55:57
автор: А.Чурай
Вкажіть причину вашої скарги
|
