На моїх очах починають цілуватися,
Як же можна над мною так знущатися.
На самоті залишаю,
Хоч і я тебе кохаю,
Але не вмію друзів продавати,
Не привик дружбу на дівчат міняти.
Дощ іде, а я гуляю
І додому не поспішаю.
Минають дні. Я тебе забуваю.
Бігаю вечорами. Просто час вбиваю.
Зустрілась не випадково ти мені,
Бігаючи, виглядав тебе всі дні.
Ти до мене підходиш,
Розмову заводиш.
Я в руках стараюсь себе тримати,
Бо ж маю дещо сказати.
Я розмовяю з тобою,
А ти усміхаєсь,
Зблизитись зі мною
Ти весь час стараєсь.
Я дистанцію тримаю,
Бо дещо сказати маю
І момент той упустив,
Коли тебе до себе підпустив.
Нарешті ти до мене прижалась,
Я за руку тебе узяв,
Ти на поцілунок сподівалась.
Надіюсь я тебе не розчарував.
Бо ж не можна розбивати мрій,
Тримай ти поцілунок мій.
В лоб тебе поцілував
І на вушко прошептав:
« Пробач! Але не будемо трикутник будувати,
Все може обурнутися бідою,
Бо ж потім важко буде вибирати
Між другом і тобою.
Не хочу гратись почуттями,
Тому нічого не може бути між нами.
Ти для мене просто подруга.
Ти дівчина друга. »
А ти до мене сильніше прижалась,
Мій опір зламати намагалась,
Але я вислизнув з обіймів твоїх,
Обернувся і помаленько побіг.
Я тобі все сказав,
Зробити це я зміг,
Хоч болю собі завдав.
Я себе переміг.