Холоднокровні люди
Були завжди і всюди.
Не знали вони свободи,
Їх температура залежала від погоди.
Чужа сопілка грає,
Не зрозуміла пісня лунає -
З давніх часів привикли,
Хоч давні часи давно зникли.
Теплокровні люди
Були завжди і всюди.
Саме вони права і свободи відстояли,
Від температури середовища, своєї не міняли.
Під чужу сопілку не танцювали,
Хоч не ідеальну, але власну змайстували.
І коли вона грала,
Сльози в майстрів викликала.
Зараз наша сопілка грає,
Але не зрозумілі звуки лунають,
Майстер вже не бачить,
А люди звикають.
Я питаю:
Яка кров тече у Вас?
Не думали? Подумайте! Благаю!
Пора, вже час.