її звали Інфініті
вона прийшла
сюди із червоних небес
намальованих Далі
вона носила квіти у волоссі
говорила з піском та морем
зустрічала світанок
та перші зорі
що ночі молилася Богу
та чекала весни
і так минали дні
вона й природа
один на один
на самоті
аж до зими
коли упав на землю
перший сніг
вона спустилася до моря
взяла каміння снігу та піску
зліпила чоловічка
такого якого хотіла
такого якого чекала
руки в гору підняла
молитву прочитала
море закипіло
кам\'яного чоловіка
хвилями накрило
а в замінну їй
живого з піни народило
продовження...
її звали Інфініті
вона прийшла
сюди із червоних небес
намальованих Далі
вона носила квіти у волоссі
говорила з піском та морем
зустрічала світанок
та перші зорі
що ночі молилася Богу
та чекала весни
і так минали дні
вона й природа
один на один
на самоті
аж до зими
зимою
зліпила чоловічка
такого якого хотіла
такого якого чекала
руки в гору підняла
молитву прочитала
море закипіло
кам\'яного чоловіка
хвилями накрило
а в замінну їй
живого з піни народило
той чоловік прекрасний був
набагато гарніший її
але жаль піна це бульбашки
тому в середині пустий
чотири місяці шаленого кохання
чотири радості прекрасні місяці
і головне більше не сама
і головне кохає вона
ІІІ
у небі місяць повний
у морі приливи
у хлопця в грудях шкварчить
Інфініті спить
вогонь той страшний
вогонь той пекучий
у місто пішов закохався у іншу
із міста ішов закохався у іншу
до дому прийшов на Інфініті глянув
витяг з серця камінь
та її вбив...
але в мить разом з нею згорів...
4
заборонено богам кохати
заборонено було і їй
вона ж не знала
що була донькою богів
тому так з долею пограла
і як розуміється програла
те що кохало те і вбило її