1
Раніше твої вірші
Були найкрасивіші.
Мабуть, ковтала тишу.
Ввімкнула гучномовець.
Прохають тебе хлопці
Приткнутись до околиць.
Раніше ці друзяки
Цурались небораків,
Пили собі коньяк.
Тепер мусолять очі,
Незаймані, дівочі.
Чи схоче мила, схоче?..
2
Я неба тобі зичу.
Приходь до мене ніччю,
Розплющ цнотливі вічі.
Ковтай зі мною тишу,
Мов повсякденну їжу,
Найякіснішу, свіжу.
Поновимо кохання,
Що стліло на відстАнях,
Твоє інспірування.
Ті дотики квітневі
Зачинять самі двері.
Іди собі, room-сервіс.
Ідіть і ви, окаті,
Товариші завзяті,
Це примха, а не натяк.
Якщо не вабить тиша,
Ковтайте щось міцніше -
Коньячні її вірші.
3
У неї героїня
Збирає сновидіння
Про лайф без інсуліну.
У неї в понеділок –
Наповнений будинок
Всілякої скотини.
Вона собі родина,
Сімейні ті світлини
Занедбані, згорілі.
І вірші, як знайомі
В похиленому домі,
Нестерпні, невагомі.
Собачка знов приперла
Свою собакозелень?
Пробач, вона ж померла.
Померли всі. А що я?
Ждав серця молодої,
Не тЕбе, не святої.
Відкинь рожеву казку,
Грошей залізних ляскіт,
Приходь, прошу, будь ласка
У відповідь: «Не парся,
Якщо не мали щастя,
Чи треба другий шанс?..»
2013