Людина була звичайна –
Ходила, сміялась як всі,
Але чомусь викликала
Такі почуття неземні.
У неї блакитні очі,
У неї розмови прості,
Але вона чомусь плодить
Миттєво незвичні пісні.
І стає геть неважливо,
Чи любить людина чи ні,
Стає одне очевидно,
Вона будить прекрасне в мені.