Я зустрічаюся з тобою
Та лиш милуюся красою,
Ти ще просиш почекати.
Не можу. Треба вже тікати.
Думай, думай, голова,
Які сказати їй слова,
Щоб стала вже вона моя.
Не можу чекати більше я.
Для мене зникне цілий світ,
Лиш усміхнешся і скажеш
«Привіт!».
З рівнинами зрівняю Анди,
Коли приймеш мої троянди.
Зірку принесу в дарунок
За твій скромний поцілунок.
А за твої кохання й почуття
Віддам я найцінніше – своє
життя.
Сказав, що готовий все
віддати,
Щоб дозволила себе кохати.
Ти повірила моїм словам
І тепер ніщо не мішає нам.
Ніч пройшла. Уже світає.
Ти проснулась, а мене немає.
Пробач, дівчинко моя,
Але не можу так більше я.
Ти думала я інший, а я як усі.
Ти вмилася у вранішній росі,
Що зійшла на твоїх очах,
Але поїзд поїхав: чах-чах-чах.
Нічого змінити не зможе
ніщо.
А лиш запитуєш за що?
Дівчинко моя, прощавай!
Ти більше словам не довіряй.
