"А бог війни вичікує."
(Лілечка Ніколаєва, Бог Війни)
Старий Арес сумує десь на лаві,
Насправді, навіть він
Не може до кінця
Повірити , що є такі лукаві,
Що у беззбройних
Ладні вирвати серця.
Аж ті почвари в тихому народі
Десь наплодили
(Гроші - сильні чари)
Поріддя гоблінів, чуже самій природі -
Бездумних та
Безжальних яничарів.
Старий-бо звик -
Що війни честі варті
А де ж та честь
Коли в пекельнім нурті
Дітей калічать
Палиці бастардів,
Кийки до того
Навчених манкуртів?
Троянда волі,
Справді, з колючками,
Але народ не виє. Він співає
Гімн гідності, що визрівав віками,
Як спраглий велетень,
Свободи дух спиває
Валентин Бут відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже цікавий феномен оте щогодинне співання гімну. 28, десь по обіді, виступаючи під стелою, одна екзальтована пані кричала, що таке часте його виконання є знущанням над гімном, приниженням його особливості. А Майдан співає. Співає щиро, до речі, від душі...
Сьогоднішні бійці далекі від воїнської честі, тому і вдаються до таких підлих провокацій та нападів на беззбройних людей... Не ті зараз часи, тому гідність і мужність не в моді. Гарний відгомін.
Валентин Бут відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вони менти і ментальність їх ментовська. Їх же з тих самих совєтських часів використовували, як пострах для народу, а не як захисників, оборонців. Тож, про честь тут не йдеться.
Сумує, бо нині реальна війна все більше набуває вигляду інформаційної.. А взагалі-то, не такий він вже й старий!
Дякую, що надихнулися моїм скромним віршем!
Валентин Бут відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Правда. На жаль, не всі те розуміють.
Вірш же Ваш прегарний!