Ти кохаєшся з ним, а я
показую горобцям дулі,
Хоча б здавалося, це я
кидався заради тебе під кулі.
Та зрозумілі мені твої
причини,
Він дарує коштовності й
машини,
Бо ти так любиш дорогі
подарки й красиві машинки,
Що тобі просто наплювати на
мої вчинки,
Які роблю заради тебе,
Ти нікого не любиш, крім
себе.
Ти не погана коханка, але яка
людина…
Ніхто тобі не скаже кохана
дружина.
Прошу тебе змінися,
Та це не означає вернися,
Бо більше на тебе часу не
потрачу.
Я все на світі тобі пробачу,
Але завжди буду пам’ятати,
Що змогла любов на гроші
проміняти.
Пройшло трохи часу. Може
рік,а той два,
Забув тебе, іншою забита
голова.
Ти сидиш в ресторані за
столиком,
П’єш горілку, запиваєш
тоніком.
Нещасна, не кохана, не
кохаєш…
І мене за іншим столиком
впізнаєш,
А я на її прекрасну, ніжну
ручку,
Одягаю не менш прекрасну
золоту обручку.
Ти плачеш? На її місці могла
бути ти,
Але не захотіла зі мною цей
шлях пройти.
На обличчі сльози? А я просив
змінися,
Та ти мене не чула. Тепер
сиди й дивися.