От і такі «очікувані» зимові свята.
Вже давно не чекаю приходу «Діда Мороза».. ба навіть «Свята вечеря» для мене лише черговий повід наїстися. Ніяких тобі довгоочікуваних приємних зустрічей з рідними чи такої «дитячої» радості від коляди.
Якось все сіро і непотрібно.
Може тому,що бабуся з дідусем-це вже явно не ті люди,яких мені б хотілося бачити?! Хоча,я щоразу думаючи про це,сварюся сама на себе.. Адже саме вони дали життя моїм батькам і їх треба любити та цінувати.. Але як би там не було,вони відходять на другий..чи навіть третій план.
Зараз в моїх мріях лише бажання поїхати з тобою до Львова..
Так,саме з тобою..і так,саме до Львова.
Запитаєш,чому?! Та напевно тому,що за той час,коли інтернет став мені «домівкою»,коли саме там я проводила більшу частину свого життя..тоді я познайомилась з чудовими людьми,жителями цього міста. Бачусь з ними доволі таки рідко,а кого і зовсім не бачила..
Але моя мрія-заглядати їм у вічі щодня і знаходити там «прилисток» для душі.
А чому з тобою?! Бо тільки ти,один-єдиний із жителів мого задрипаного міста,в якому я народилась і живу,зумів відволікти мене від повсякденних проблем..Тільки ти зумів додати краски в цю надоїдливу сірість.. Хоч і розумію,що не тільки мені ти розмальовуєш життя.
Але не будемо про погане..
Ти пообіцяв подарувати мені собаку.Надіюсь вона не стане «третім лишнім». Я думаю,вона стане заміною для тебе..Адже тільки вона буде вірним слухачем,коли тебе не буде поруч.
А знаєш,що? Хочу знайти собі вірного друга.Який не буде насміхатися з мене,коли щось не буде виходити.Який заспокоїть мене при будь-якій проблемі і який «вигуляє» мене у будь-який момент.
Ех..але,як то кажуть,мріяти-не гріх.
Лягай спати,і наступного разу не читай моїх текстів. Вони надто заплутані і не зрозумілі.
