До всієї громади пишу листа,
Моя мова із вами буде проста.
Перш за все, пробачення
прошу,
Що ви боретесь там, а я отут
пишу.
Та в моєму слові моя сила,
Воно дарує мені крила.
В слові маю віру і надію,
Ним будую свою мрію.
Моя мрія – Україна,
Де лунає солов’їна,
Де ми один народ, а не
громада,
Де народові належить уся
влада.
Тож плекаю я іще надію,
Зможемо здійснити мрію.
Та для цього нам потрібний
справній українець- лідер,
А не комун яка, чи то москаль,
і у ж точно вже не підер.
Я міг би взяти на себе цю
ношу,
Але послухайте уважно,
прошу.
Я ще не готовий, ще юні мої
роки,
Та в голові моїй іще поки
дівки.
А ще, щоб досягнути
поставленої мети,
Мені також потрібно вчитись
за кимось іти,
Щоб знати як повести за
собою народ,
Не порушуючи ані прав, ані
свобод.
А то тягнуться до влади
вискочки одні,
І все то в них не робочі, а
святкові дні.
А як знайдуть у графіку
годинку для роботи,
То різні, лише не про народ, у
них турботи