Прощальний лист 03-04.02.14
Ми ще не познайомились, а я
уже прощаюсь.
Поїду, а ти, можливо,
посумуєш кілька годин.
Та всім серцем вірю і в диво
сподіваюсь,
Що коли повернусь, то не
залишусь один.
А як починалось… до тебе
нав’язався,
Просто так, сприймаючи ніби
жарт.
А ти ж просто чудо. І в тебе
закохався,
Не помітивши о той кохання
старт.
Враз посвітлішали мої дні,
І я мріяв вже про той час,
Коли залишимось лише одні
І цілий світ буде для нас.
Та розходяться наші дороги,
Так і не встигши ще зійтись.
Та до крові позбиваю ноги,
Щоб змогли під зорями
пройтись.
Та коли повернусь і постану
перед тобою,
Чи тоді захочеш бачити
поруч з собою?
А, може, забудеш і не
згадаєш,
Взагалі, знати такого не
знаєш.
Хоч боюсь, якщо чесно,
фіналу такого,
Та покорюся твоїй волі,
І не вронивши, ні словечка, ні
одного,
Попливу за течією долі.
І будеш ти вдома, не вдома,
чи на порозі,
Візьмешся читати мій
прощальний лист,
То ти знай, що я уже
вирушив, уже в дорозі,
А ти похвалиш мій до
віршування хист.
Та ти знай, що у цих
римованих рядках, у вірші,
Не просто набір слів і рим, це
все йшло від душі.
То що ж скажу я на
прощання?
У диво вір і вір ти у кохання…
ID:
476989
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 04.02.2014 01:47:56
© дата внесення змiн: 04.02.2014 01:47:56
автор: Назар Йордовський
Вкажіть причину вашої скарги
|