Хто вам сказав, що вмерла Україна?
Хіба навколішки стоїть народ?
І хай до волі йдемо по руїнах,
Крізь лінію вогню проб’ємось до висот.
Хто вам сказав, що ми раби?
Хіба раби так можуть повставати?
На нас в мороз летіли струмені води.
Та ми вогонь. Тепер нас не зламати.
Хто вам сказав, що ми ще на колінах,
Коли давно піднялись з гідністю своєю?
І хай стріляють нам по спинах –
Героями поляжем за свою ідею.
Хто вам сказав, що ми підемо?
Відстояли своє і ще постоїмо.
І що шукали – те знайдемо,
І знищимо на собі те старе клеймо.
Хто вам сказав, що не Європа ми?
Хіба вона на щось подібне здатна?
Ми вийдемо на світло із пітьми,
Бо волю в нас уже їм не забрати.
Мов фенікс, наш повстав народ
Із попелу надії, із чорної руїни.
Ми вже так близько до своїх висот…
Хто вам сказав, що вмерла Україна?
