А буде, як буде.
Пошли мені, Господи, в іншім житті
Теплу собачу буду.
Теплу собачу душу.
Авель на вилах
У повному оці місяця
Білою квіткою
Тушить
Вогні
У запалених легенях планети.
Ти (так вже звично) - не ти.
І тенета
Розплутались косами з дна:
Водорості,
Вони говорять
До верби плакучої,
Просять,
Прощають змученим
Все.
Тому, що далеко і високо
Олені чорнизну небес питимуть,
З нічних озер питимуть,
І чорнизна - висохне.
І потОму – потоне
Тонка тінь
Отруєних дерев,
Подібних на роги.
І поросте простір
Будяками буднів.
Буде, як буде.
Тоді пошли мені, Господи,
Теплу собачу душу,
Яку хочеться видихати,
Випльовувати,
Струшувати
Навесні,
Виючи у витекле око місяця.
Картина:
Rufino Tamayo: “Moon Dog” (1973)
