Хто нарікає на життя,
Той бідний і нещасний,
На знає бідолаха той,
Що світ такий прекрасний.
Хто тратить час на балачки,
На сварки і роздори –
Не знає,що життя – це мить,
Піде, як крапля в море.
Хто пустословить без кінця
І пафосно щебече –
Не знає, що у тих словах
Лиш фальш і порожнеча.
У кого гумору нема,
Лиш регіт зубоскальний –
З таким розмова не піде,
Бо це простак банальний.
Хто радість всім несе щодня,
Любов і щире слово –
У того шлях, мов джерело,
Яскравий і прозорий.
Писати можна ще і ще
Про місію людини,
Та я скажу лише одне –
Не тратьмо ні хвилини.
Славно, Дочко написано.
Читали б ті , кому це найпотрібніше...
Та наша справа про це писати, що ми й робимо...
Дай Боже - почують. Не сьогодні - завтра...
дочка бджоляра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00