Знову прапор України на вітрах тріпоче,
Знову ворог злий його зірвати хоче,
Знову кожному маленька вотчина потрібна,
Знову Україна гине рідна.
***
Не забувайте героїв згадати,
Душу їх велично велику,
В ній бездну можна сховати,
В ній море можна втопити…
***
Нам треба вчитись у церкви святої
Любити і пам’ятати власних героїв,
Згадувати в думках і словами щоденно,
Щоб не прожити життя це даремно.
***
Майбутнє можна і вгадати,
Але не вдасться в ньому хід життя впізнати.
Не те стається, що надумав чи боїшся.
Життям, як та мала дитина, просто тішся.
***
Подих в обличчя вітру свіжого вічного,
Гра різнобарв’я твору людського давнішнього,
Променем світла небо розірване сіре,
Я лиш тільки торкнувся сонетів Шекспіра.
***
Лови летом миті прозріння,
Вона як куля прошиває нас,
Її не спинить з бетону склепіння,
ЇЇ лиш рука до паперу прикріпить ураз.
***
Землею сірість несе,
Заметене сірістю все,
Сірість нас поглинає.
Ми вже сірі, нас ніби й немає.
***
Цей світ у неволі,
Весь світ,
Скрізь неволя,
Колючий дріт.
***
Усе вмовляю я себе:
- На чорт воно мені здалося,
хто може хай собі гребе,
а хто не зможе, значить не далося.
