Коли на дворі тиха ніч
І вітер не шумить як завжди,
Поміж речей лежу, як річ,
У пошуках своєї правди.
Коли один, лише один
В могильній тьмі чіпкої ночі,
Приходить він, повзе, як дим,
Заполоняє страхом очі.
Втрачає глузд реальну суть,
Безвихідь роздирає душу,
Жахи на вулицю женуть,
Як з домовини, вийти мушу.
А там – знов ніч! Я кличу день,
Біжу назад, включаю світло
І, ненавидячи мігрень,
Безсило падаю у ліжко.
Зоря прийшла. І страх в мені,
Одинака у всьому світі,
Нараз затих, і на душі
Розкрилися троянд розквіти.
